Капітан Дземброня - трекінг по-гуцульськи

Фестивалі (в розумінні open air) резонно проводити там, де є розвинута інфраструктура: у великих містах, (або ж в населених пунктах із дефініцією «місто-курорт») - і зовсім нерезонно, збитково і шкідливо проводити на периферії, де цієї інфраструктури немає або ж вона у зародковому стані. На периферіях доцільно проводити дні села, де 99 відсотків відвідувачів всі свої - але це не туризм. Туризм – коли з однієї території на іншу відбувається переміщення людей з коштами, що зумовлюють подальший розвиток (цієї території). Open-air, розрахований на мешканців наметових містечок – це погана історія, таяк цільова така аудиторія переважно є бідною/жадібною. Завдання йти не за рахунок збільшення кількості туристів, а їхньої якості, краще менше але дорожче, якщо мова про туризм на територіях, які, порівняно з урбанпростором, можуть презентуватися туристу хіба як «еко», а ця ека є вразливою до кількості. Перевищиш певну межу – отримаєш «негативний гудвіл», клієнту неохота пробиратися

Грає роль те, яким місто бачать люди ззовні, які аспекти його життя діджиталізуються, а що там відбувається в т.зв. реалії – ніхто цього не вигрібає. Життя, ресурси, люди  - все кочує ближче до міст. Після епохи мисливства-збиральництва (і це не екскурс в «тисячолітні глибини», у випадку Гуцульщини ці заняття актуальні по сьогодні) люди почали розселятися «селами»  - саме звідти було зручніше обробляти землю. Чоловік купив чи зайняв ґрунт, щоб не їздити туди-сюди, там і побудувався, і свояків за собою потягнув.  У наш час економічні моделі доводять, що немає ніякого економічного зиску утримувати фермерські господарства площею менше 300 га,  а всі потуги малих господарств  - втеча від реальності, а не бізнес. У науці-генетиці є ситуація, коли переможців природного відбору визначають по консервативній ознаці – хто міцніше “тримається коріння”, той і виграв. Буває і навпаки -  природний відбір відбраковує консервативне, виживають лише форми, здат