Пасмом Чорногори. С. ГАЙДУЧОК. липень 1931 рік.
Листівка М.Сеньковського.1925 рік. Інші доїздять залізничкою під Форещенку. Звідси вже дорога пішки на Заросляк і Говірлю. Ми з Ворохти йдемо пішки туди, бо маємо довіри до себе і наших ніг. Не жалуємо. Циганським табором сидимо над Прутом. Розуміємо аж тепер, чому американці так полюбили „саmping”, а цигана на одному місці не вдержиш. Зрозуміли ми, бо самі закоштували принади такого життя. А там уже приставали мої товариші коло чуркал, відтак пили ми солодке молоко в гаївці на Форещенці і закусували ковбасою. Дивним дивом шлунок те все зносив терпеливо. Недавнім потічком, що перейшов у вигідний плай, підходили ми здовж Прута до схоронища. Денеде вирубані дерева отвирають перед нами прегарні панорами на Марішевську, Гомул. Сонце цілує вершки ялиць, на які темрявою насідає вечір, минаємо „шомрів“. Стягають дерево на ватру. Мимохіть стає перед нами питання; чому влада ними так не опікується, як нашим пластом? Доходимо до схоронища. З містка над Прутом несеться спів якогось товариства. З