Капітан Дземброня - трекінг по-гуцульськи

Листівка М.Сеньковського.1925 рік. Інші доїздять залізничкою під Форещенку. Звідси вже дорога пішки на Заросляк і Говірлю. Ми з Ворохти йдемо пішки туди, бо маємо довіри до себе і наших ніг. Не жалуємо. Циганським табором сидимо над Прутом. Розуміємо аж тепер, чому американці так полюбили „саmping”, а цигана на одному місці не вдержиш. Зрозуміли ми, бо самі закоштували принади такого життя. А там уже приставали мої товариші коло чуркал, відтак пили ми солодке молоко в гаївці на Форещенці і закусували ковбасою. Дивним дивом шлунок те все зносив терпеливо. Недавнім потічком, що перейшов у вигідний плай, підходили ми здовж Прута до схоронища. Денеде вирубані дерева отвирають перед нами прегарні панорами на Марішевську, Гомул. Сонце цілує вершки ялиць, на які темрявою насідає вечір, минаємо „шомрів“. Стягають дерево на ватру. Мимохіть стає перед нами питання; чому влада ними так не опікується, як нашим пластом? Доходимо до схоронища. З містка над Прутом несеться спів якогось товариства. З

Біля підніжжя Говерли в затінку карпатських смерек від очей набридливих туристів схований німецький цвинтар часів Першої світової війни.  Тут поховані бійці 22 полку 117 дивізії Німецької імперської армії. Підрозділ був сформований в Сілезії і брав участь в боях в Шампані і на Соммі (Західний фронт).  Навесні 1916 року на Східному фронті розпочався наступ російських військ, Брусиловський прорив, і в серпні цього ж року 117 дивізію перекинули в Карпати для того, щоб зупинити наступ.  На цвинтарі поховані бійці 5, 6 і 7 рот 22 полку, більшість з них загинули 30 серпня 1916 року. Фактично це були їхні перші бої на Східному фронті... Брусиловський прорив німцям з австрійцями вдалося зупинити і війна в Карпатах стала позиційно. Лінія фронту (великі окопи, які ви бачите йдучи по старому кордону) трималася аж до липня 1917 року, коли російська армія, виконуючи наказ Керенського (перед обличчям чергової революції Тимчасовому уряду потрібна була "пабєданосная історія") пішли в нас