Капітан Дземброня - трекінг по-гуцульськи

Біля підніжжя Говерли в затінку карпатських смерек від очей набридливих туристів схований німецький цвинтар часів Першої світової війни.  Тут поховані бійці 22 полку 117 дивізії Німецької імперської армії. Підрозділ був сформований в Сілезії і брав участь в боях в Шампані і на Соммі (Західний фронт).  Навесні 1916 року на Східному фронті розпочався наступ російських військ, Брусиловський прорив, і в серпні цього ж року 117 дивізію перекинули в Карпати для того, щоб зупинити наступ.  На цвинтарі поховані бійці 5, 6 і 7 рот 22 полку, більшість з них загинули 30 серпня 1916 року. Фактично це були їхні перші бої на Східному фронті... Брусиловський прорив німцям з австрійцями вдалося зупинити і війна в Карпатах стала позиційно. Лінія фронту (великі окопи, які ви бачите йдучи по старому кордону) трималася аж до липня 1917 року, коли російська армія, виконуючи наказ Керенського (перед обличчям чергової революції Тимчасовому уряду потрібна була "пабєданосная історія") пішли в нас

(порадник на вихідні в Стамбулі або як за два дні не загубитись в місті цезарів, василевсів та падишахів і можливо знайти... себе) Наполеон І Бонапарт сказав: ”Якщо б вся Земля була єдиною державою, Стамбул був би її столицею” (“Si la Terre était une nation, Istanbul en serait sa Capitale”). Українцям ця столиця світу відома під назвами Цареград, Константинополь, Стамбул. Якщо ви прилітаєте на летовище ім. Сабіхи Ґьокчен (перший військовий пілот чи то пак пілотка) то цей порадник для вас😉 Добирання з летовища до центру На прикладі доброго десятка знайомих (і не тільки з України) можна зробити висновок, що 99% мандрівників, котрі вперше приїжджають до Стамбула, місцем свого проживання обирають готелі чи хостели в районі Султанахмет, тому способи добирання подаю саме сюди. До свого готелю можете дістатися трьома способами + бонусний – таксі 😊 Перший – найдешевший, але можливо найтриваліший (інколи в корку можна стояти і до 3-4 годин - то як пощастить): автобусом Е-11 до Кадик

Ще одне оповідання-страшилка про гори, зиму і про героїчну боротьбу з жабою. Колись, давним давно, коли коли Карпати були великі, а ми маленькі, а плівкові фотоапарати, знову ж таки- великі- вибрався я на Чорну гору, познімати зорекрути над обсерваторією- тоді безлюдною (не те, що січас)). Трек звичний- Дземброня- ночівля в молочарні - Піпіван. Прогнози погоди тоді були умовні, тому я відсидів на вершині біля тижня, поки не закінчився газ- і так нічого й не дочекався, погода мінялася від мрячної до скаженої, і жодної зірки... Останні пару днів газу навіть на чай не було- топив сніг до стану холодної води, засипав вівсянку, чекав годину, розморожував цей субстрат до стану "трохи теплий" , їв, і так жив, поки й той газ не випалив. І тут погода знову погіршилася, до такого стану, що йти одному через Смотрич, чи навіть до Марічейки очевидно була дуже нездорова ідея, а ми ж за здорове життя, правильно? Є там одна темка на такі випадки. Метрів за триста на схід від обсерваторіі є

Декілька років тому вдалось натрапити на цікавий пам'ятний знак тих часів.    Плита була розколотою і лежала в лісі. Тож з класними хлопаками вирішили її встановити на місце та склеїти. В цій гірській місцевості з 01.07. 1916 - 18.08.1917 р. дислокувався резервний мисливський батальйон (Reserve Jager Bataillon Nr. 6) Тож солдати батальйону залишили згадку про місце свого перебування.