Капітан Дземброня - трекінг по-гуцульськи

Куди можна вирушити на одноденку, щоб не було важко, але щоб були чоткі краєвиди? В принципі, багато куди, але є одне місце, про яке одночасно починають думати абсолютна більшість людей, які живуть в південній частині Галичини. Це Кострич, з Кривопільського перевалу.    Якщо ви стартуєте з Франика, потрібно сідати на перший автобус в напрямку Верховини і їхати до Кривопільського перевалу. З Косова можна виїхати в 6-30 автобусом Косів-Буковель і теж добратися до перевалу, а звідтіля вже йдучи по маркеру, траверсуючи горб з вишкою, заходите в ліс і вибираєте собі маршрут за вподобаннями - лівий оминає Костричу і виводить на хребет десь ближче середини, а правий веде в сторону Веснарки. Цього разу ми обираємо лівий маршрут, щоб зекономити і час і сили. Забігаючи наперед, скажу що ні те, ані інше ми так і не зекономили. Зате було весело))) Поблукавши лісом, вирішуємо, що вже вистачить і виходимо на хребет. Цього разу Чорнога нам не відкрилася, але то не страшно. Погода неначе вирі

Травневі свята - традиційно "гаряча пора" в Карпатах. Випадають кілька вихідних, а мітингами трудящих мало хто цікавиться, тому вихід один - збирати рюкзак і йти в гори. Ми довго вирішували куди податися, погода постійно вносила свої корективи в наші плани, доводилося перконувати людей, що варто сходити (в мене був розрахунок на те що якраз закінчаться дощі, хмари впадуть на землю, а ми будемо гуляти понад ними - таке явище я вже спостерігав в районі Квасів) і вкінці кінців було прийнято єдине правильне (як виявилося) рішення - нічний похід на Петрос. Ще минулого року ми почали практикувати такий оригінальний вид відпочинку, як нічна мандрівка, позитивними сторонами  якої є відсутність важкого рюкзака та панорама нічного неба, але за все потрібно чимось платити - в даному випадку - потрібно постійно примушувати себе рухатися, щоб не заснути. Нам не звикати до дискомфорту, тому рушаємо. Потягом Львів-Рахів ми, не встигли оглянутися, як опинилися в Квасах. 00.30 - наб

Синоптики прогнозують на вихідні чудову погоду, не весняну, а по справжньому літню спеку, зоряне небо, в мережі з'явилися перші фотографії з крокусами - все це означає, що сидіти вдома не можна - потрібно збирати рюкзак і вирушати в дорогу. Збираю рюкзак і покірно підкоряюся поклику гір - курс на Кукул. 1 квітня в  6-25 виїжджаю автобусом з Косова, а вже в 7:30 сиджу на Коломийському вокзалі і чекаю на потяг Коломия-Рахів. Маю негативний досвід добирання "раховозом", але цього разу потяг прибув завчасно і точно по графіку в 8:16 вирушив в сторону гір. Слід сказати що сам потяг навесні 2017 року був замінений і став дещо схожим на сучасний транспорт. Проте він втратив якусь автентичність порталу в минуле, а ще для туристів їзда стала тіснішою - немає окремих місць на рюкзаки і велосипеди. Що ж - за все потрібно чимось платити. В Яремче до мене приєднався Андрій і близько 11 ранку ми прибуваємо на станцію Вороненко, звідки стартує наш марш