ПОХІД НА ГОРУ ПІП ІВАН (ЧОРНОГІРСЬКИЙ). 19, 20. 08. 2011.

Ось невеликий опис нашого походу на Піп Іван. Йшло нас троє – Я (Гот), Славко та Вій. Було весело, і цим походом я завершую своє достатньо активне літо. Ага, час в більшості вказаний точно (по моєму годиннику, а інколи +/- 5 хвилин). Ну що, поїхали.

08:45 – Вирушаємо автобусом з Косова на Верховину. З нами їде ще компанія Косовських бахурів, але вони йдуть через увесь Чорногірський. Разом веселіше. Славко пристає до якихось дівчат (потім виявилось, що одна з них однокурсниця моєї Олі. Ну що ж, світ тісний).

10:10 – Сидимо в Верховині біля Нашого краю. Ще потрібно трошки скупитись. Потім гуляємо по Верховині. Погода, краєвиди… Автобус на Дземброню тільки через 2 години.

12:00 – Вирушаємо на Дземброню. Автобус Верховина-Шибене  це взагалі окрема розмова. Потім в нас народився жарт що водій бере окрему плату за спецефекти. Ми немов шпроти, рюкзаками завалено до самої стелі. Зате весело.

 

12:55 – Виходимо. До Дземброні ще потрібно декілька кілометрів йти пішки. Але відчувається, що повітря вже зовсім інше. Ми дихаємо свободою!

13:40 – Прийшли в село. Стоїмо в черзі в магазині за пивом. Потім сідаємо на травичку і жадібно його п’ємо. Клас!

 

14:30 – Шлях нагору. Починаємо довгий підйом. Важко.

16:08 – Привал біля хати і першого джерельця (не перша зупинка). Яка ж тут добра вода!

17:52 – Сидимо під Вухатим каменем. Зараз буде останній штурм!

18:52 – Я сиджу на Вухатому камені. Відчуття такі що неможливо передати. Немов увесь світ в мене на долоні. Здається що всі проблеми залишились десь там, внизу. Але вітер тут не дитячий… Вже за годину ми розклали намети, відкрили пиво і насолоджуємось. Я переживаю що почнеться дощ, і тоді мене точно намочить, бо в мене клейонка порвалась. Проте Бог милував. Але вітер потріпав і палатку і нерви.

                

06:40 – Підйом. Встаємо. Я ледве піднімаю Славка з Вієм.

 

07:00 – Вирушаємо в напрямку Попа. Він вкритий хмарами і є небезпека що нас застане дощ. В дорозі Славко з Вієм хотіли двічі мене самого покинути. Проте я повинен був дойти. І вони також після довгих вмовлянь погодились. В дорозі я поламав фотоапарат.

  

08:20 – Вийшли на гору. Підкорили! Скрізь чи то хмари, чи то туман. Видимість дуже погана. Обсерваторія виринає немов з води перед нами, за 10 метрів. Тепер треба на неї вилізти, випити пива і сфоткатись. Все дуже і дуже містично. Але треба вертатись…

  

09:55 – вернулись до палаток. По дорозі пішли не туди і мало не заблудились. Проте все добре закінчилось.

11:55 – Палатки вже зібрані і ми вирушаємо в напрямку на Дземброню. Туман так і не розсіявся (він зникне коли ми вже будемо підходити до села).

 

13:05 – Привал біля хати на полонині. Я набираю води з джерела додому. В дорозі Славко ледь не побився з якимось чуваком. 

 

13:56 – Нарешті ми в Дземброні. В магазин, 10 хвилин п’ємо пиво і біжимо до автобуса!

14:12 – Виходимо. А йти до траси довгенко.

14:57 – Чекаємо. Думаємо що не встигнемо до автобуса і будемо ночувати в Дземброні. Хоча і тут нам Бог допоміг.

15:02 – Загрузились в автобус. Їдемо. Трясе, кидає зі сторони в сторону. Краса!!!

15:35 – Приїхали в Верховину.

16:05 – Вирушаємо на Косів.

17:24 – Нарешті ми вдома. Змучені зате задоволені.

 

Так оставьте ненужные споры!

Я себе уже все доказал –

Лучше гор могут быть только горы,

На которых еще не бывал.

В.С. Висоцький