КуКул з КроКусами 1-2.04.2017

Синоптики прогнозують на вихідні чудову погоду, не весняну, а по справжньому літню спеку, зоряне небо, в мережі з'явилися перші фотографії з крокусами - все це означає, що сидіти вдома не можна - потрібно збирати рюкзак і вирушати в дорогу. Збираю рюкзак і покірно підкоряюся поклику гір - курс на Кукул.
1 квітня в  6-25 виїжджаю автобусом з Косова, а вже в 7:30 сиджу на Коломийському вокзалі і чекаю на потяг Коломия-Рахів.

Маю негативний досвід добирання "раховозом", але цього разу потяг прибув завчасно і точно по графіку в 8:16 вирушив в сторону гір. Слід сказати що сам потяг навесні 2017 року був замінений і став дещо схожим на сучасний транспорт. Проте він втратив якусь автентичність порталу в минуле, а ще для туристів їзда стала тіснішою - немає окремих місць на рюкзаки і велосипеди. Що ж - за все потрібно чимось платити.

В Яремче до мене приєднався Андрій і близько 11 ранку ми прибуваємо на станцію Вороненко, звідки стартує наш маршрут.

Невеликі збори і рушаємо вслід за потягом до тунелю. Залишаємо його по правій стороні і починаємо набір висоти. Спочатку минаємо сільські хати, згодом заходимо в ліс, підіймаємося на гору Припір з якої відкривається фантастичний вид на Горгани - Хом'як, Синяк, Малий Горган, Довбушанку і Ведмежик.

Трішки відпочиваємо, насолоджуємося чудовими весняними краєвидами і продовжуємо рух вперед і вгору) Незабаром потрапляємо на полонину Буковинка, яка знаходиться на висоті 1150 м.н.р.м. Тут є колиба (курна) в досить хорошому стані, великий стіл, лавки, спорт майданчик і море крокусів.

 Невеликий перекус і в дорогу. Від Буковинки знову починається невеликий набір висоти, але вже незабаром ми йдемо практично рівною лісовою дорогою і виходимо на полонину Кернички (1315 м.н.р.м.), з якої відкривається прекрасний вид на Свидовець - майже ідеальне місце для споглядально-карпатського філософування. На полонині є вода, тому можна  втомити спрагу і рушити далі в сторону полонини Григорівка, на якій нас вже чекає Михайло.

Кукул це своєрідна тераса з чудовим видом на Чорногору - одне з найкращих оглядових місць, а тому, починаючи з полонини Григорівка і аж до полонини Закукул у вас перехоплює подих і виникає бажання фотографувати все навколо. 

Зустрічаємо Михайла, який на Кукулі з самого ранку і сідаємо виконувати наш гірський ритуал - слухати пісню ОЕ "Еверест", адже ми несемо "свій прапор, а не хрест")))

Після невеликого відпочинку рухаємося в сторону полонини Середня, де плануємо зупинитися і підстерегти зоряне небо.

Близько 16-ї ми на місці. Нарешті влаштовуємо обід, після якого витягуємо каремати надвір і починаємо годину карпатської медитації. Краєвид настільки прекрасний що слова просто зайві.

Непомітно сонце добігає своє коло по небосхилу і наближається наше полювання на зірки.

Нічне небо в горах, що може бути кращим?

Зранку встаємо щоб встигнути на схід сонця, збираємося і вирушаємо в бік гори Кукул.

Сонце освітлює полонину Лабєска, де за словами Михайла цілі плантації крокусів. Ми ж рухаємося до нашого дестінейшина. Близько 8-ї ми на вершині гори Кукул. Вершина заліснена, позначена залізним триангулятором, оглядовості нема.

На вершині, як і на всьому маршруті зустрічаємо бункери, вирви та інші відголоси Першої світової війни

 Через 10 хвилин опиняємося на полонині Закукул. Є колиба (курна), вода, чудовий вид на Чорногору - а значить це місце автоматично потрапляє в список можливих локацій з проведення наших традиційних новорічних акцій.

 Після полонини Закукул ми традиційно блудимо - замість того, щоб звернути в ліс направо, ми йдемо на хребет і скоро опиняємося в непролазних хащах. Стрімкими схилами спускаємося вздовж струмка, доки не натрапляємо на стару та покинуту дорогу, яка веде до колишньої валки лісу. Нею ми і сходимо трохи вище кп. Завоєлля (яке розташоване по дорозі на базу Заросляк).

 Звідтіля нам залишається пройти ще 4 км до траси Верховина-Ворохта, де ми посідаємо кожен в свій автобус, і роз'їдемося кожен до свого дому. По дорозі ми спостерігаємо чудові весняні краєвиди, прощаємося з горами і повертаємося до своїх буденних справ. Але прощаємося з горами тільки для того, щоб незабаром з ними знову привітатися. А тому, друзі, до зустрічі в Карпатах!

Олександр Бондаренко

Карта маршруту