Нічний Петрос і Карпатське море (30.04-01.05.2017)

Травневі свята - традиційно "гаряча пора" в Карпатах. Випадають кілька вихідних, а мітингами трудящих мало хто цікавиться, тому вихід один - збирати рюкзак і йти в гори. Ми довго вирішували куди податися, погода постійно вносила свої корективи в наші плани, доводилося перконувати людей, що варто сходити (в мене був розрахунок на те що якраз закінчаться дощі, хмари впадуть на землю, а ми будемо гуляти понад ними - таке явище я вже спостерігав в районі Квасів) і вкінці кінців було прийнято єдине правильне (як виявилося) рішення - нічний похід на Петрос. Ще минулого року ми почали практикувати такий оригінальний вид відпочинку, як нічна мандрівка, позитивними сторонами  якої є відсутність важкого рюкзака та панорама нічного неба, але за все потрібно чимось платити - в даному випадку - потрібно постійно примушувати себе рухатися, щоб не заснути. Нам не звикати до дискомфорту, тому рушаємо.

Потягом Львів-Рахів ми, не встигли оглянутися, як опинилися в Квасах. 00.30 - набрали буркут і вирушаємо вперед і вгору.

Підіймаємося достатньо стрімкою дорогою і заходимо в туман. Практично до самої полонини Шумнєска ми йдемо в густому тумані - видимість до 10 м.

Перед самим підйомом на хребет небо несподівано розступається і ми бачимо феєричне зоряне небо. Краса неймовірна. Ми виходимо з туману, а значить ранок буде сонячним. Ми вгадали.

Ніч невпинно відступає - народжується новий день. Проте більшість цього не бачить, адже тихо-мирно спить на своємо ліжку. 

Невеликий перепочинок біля "стола і лавок" і продовжуємо йти - скоро зійде сонце.

 Сонце освітлює вершини карпатських гір - світає.

 Чим вище підіймаємося вгору, тим красивіші пейзажі відкриваються перед нами. Цього разу ми є свідками унікального явища - "Карпатського моря", коли туман, немов ковдра, вкриває землю, а ми опиняємося понад хмарами. Коментарі зайві - потрібно просто насолоджуватися.

7:00 - ми на Петросі. Карпатський дзен в дії. Починаються фотосесії на фоні "Карпатського моря".

Близько 9ї починаємо спуск. Слід сказати, що дорога на Ясіня менш комфортна, ніж з Квасів - багато лісових завалів, в цю пору року значно більше знігу, менше маркування. В 13-30 ми на вокзалі і чекаємо на потяг, який завжди запізнюється.

Повертатися до рутини власних справ та проблем завжди тяжко. Але усвідомлення того, що ми вертаємося, але обов'язково повернемося до вже рідних стежок та вершин, дає наснаги та запасу моральної сили. Щастя є! Вйо до горбів!