Кострич — Civitas Solis
В нас дуже мало часу. Потрібно поспішати!
Найшвидший маршрут на Кострич — з хутора Великий Ходак. Звісно що з Красника можна ще швидше дістатися до Кострича — до полонини Веснарка під горою Гиґа (Хедя), але то буде тільки початок хребта. А нам охота опинитися одразу в найпікантнішому місці.
З чудової (за українськими мірками) дороги в селі Стаїще ми з’їжджаємо на погану сільську дорогу — в село Великий Ходак. Через 2 кілометри починається наш маршрут — 4,5 км до полонини Болота (“Багни”).
На годиннику 16:10, а нам потрібно по непротоптаній стежці до темноти встигнути вибігти на хребет. А ще краще застати захід сонця. Амбітне завдання, але що поробиш?
Стрімкий і затяжний схил понад Ходаком виходить до віддаленого хутора. Далі в ліс і дгорі.
Час минає, сили пропадають, сніг глибшає, а полонини не видно. Ми запізнюємося і це пробуджує шалений азарт. Фінальні 50 метрів біжимо на анаеробному рівні. Схил виположується, перед нами полонина і… сонце яке сідає за Говерлу. Встигли!
…ми встигли зробити буквально 3 фото. Застали тільки фінальні кадри, титри і the end. Спускаємося до стаї внизу — тут на щастя нікого немає.
Організувавши побут ми вирушили спостерігати нічне світлове шоу, адже ніч яка місячна, зоряна, ясная, а в горбах “зорі як коні”. Час астрофото з усілякими викрутасами.
Схід сонця в горбах то обов’язкова атракція. Наводимо алярм на 5:30 (ну добре, на 5:40) і влягаємося спати. Березень — це коли вдень вже по-весняному тепло, а вночі ще по-зимовому холодно.
На світанку Чорногорррррра спочатку розфарбована в фіолетовий колір, але поступово починає жовтіти. Це магія ранкової зміни кольорів.
І тут десь поміж Писаним Каменем і Муралевою поступово сходить сонце.
Кострич — дуже мальовничий хребет. Тут ідеальне місце для знайомства з горами, саме тут я б проводив уроки географії для школярів).
Ранок був фантастичним. Коли зійшло сонце прилетіли пташки та наповнили простір своїм весняним співом. Стояв штиль і в повітрі висіла атмосфера ідеального спокою. Така незвична і неспівставна з нашою реальністю.
Ми спустилися до стаї з чітким планом: почілити по максимуму. З нами був безліміт чаю, води, печива і вдосталь газу. Перекусивши вирушили розвідати чи цвітуть вже крокуси і наші пошуки увінчалися успіхом. Сезон фіолетового щастя відкрито.
Насолодившись цією неповторно червонокнижною атмосферою свободи та спокою близько 12 ї години ми вирушили вниз і за півтори години були біля машини. У Ходаку не тільки найшвидший підйом на Кострич, а й найшвидший спуск.
Я надзвичайно вдячний Богу і ЗСУ за можливість поринути у світ Карпатської прекрасності. Час працювати на перемогу — це головне завдання кожного з нас. Але в цій боротьбі важливо не втратити себе.
В нас мало часу — користайтеся кожною можливістю.
Коментарі
Дописати коментар