Капітан Дземброня - трекінг по-гуцульськи

(порадник на вихідні в Стамбулі або як за два дні не загубитись в місті цезарів, василевсів та падишахів і можливо знайти... себе) Наполеон І Бонапарт сказав: ”Якщо б вся Земля була єдиною державою, Стамбул був би її столицею” (“Si la Terre était une nation, Istanbul en serait sa Capitale”). Українцям ця столиця світу відома під назвами Цареград, Константинополь, Стамбул. Якщо ви прилітаєте на летовище ім. Сабіхи Ґьокчен (перший військовий пілот чи то пак пілотка) то цей порадник для вас😉 Добирання з летовища до центру На прикладі доброго десятка знайомих (і не тільки з України) можна зробити висновок, що 99% мандрівників, котрі вперше приїжджають до Стамбула, місцем свого проживання обирають готелі чи хостели в районі Султанахмет, тому способи добирання подаю саме сюди. До свого готелю можете дістатися трьома способами + бонусний – таксі 😊 Перший – найдешевший, але можливо найтриваліший (інколи в корку можна стояти і до 3-4 годин - то як пощастить): автобусом Е-11 до Кадик

Ще одне оповідання-страшилка про гори, зиму і про героїчну боротьбу з жабою. Колись, давним давно, коли коли Карпати були великі, а ми маленькі, а плівкові фотоапарати, знову ж таки- великі- вибрався я на Чорну гору, познімати зорекрути над обсерваторією- тоді безлюдною (не те, що січас)). Трек звичний- Дземброня- ночівля в молочарні - Піпіван. Прогнози погоди тоді були умовні, тому я відсидів на вершині біля тижня, поки не закінчився газ- і так нічого й не дочекався, погода мінялася від мрячної до скаженої, і жодної зірки... Останні пару днів газу навіть на чай не було- топив сніг до стану холодної води, засипав вівсянку, чекав годину, розморожував цей субстрат до стану "трохи теплий" , їв, і так жив, поки й той газ не випалив. І тут погода знову погіршилася, до такого стану, що йти одному через Смотрич, чи навіть до Марічейки очевидно була дуже нездорова ідея, а ми ж за здорове життя, правильно? Є там одна темка на такі випадки. Метрів за триста на схід від обсерваторіі є

Декілька років тому вдалось натрапити на цікавий пам'ятний знак тих часів.    Плита була розколотою і лежала в лісі. Тож з класними хлопаками вирішили її встановити на місце та склеїти. В цій гірській місцевості з 01.07. 1916 - 18.08.1917 р. дислокувався резервний мисливський батальйон (Reserve Jager Bataillon Nr. 6) Тож солдати батальйону залишили згадку про місце свого перебування.

Початки туризму в Східних Карпатах заклало наприкінці ХIX століття Польське Товариство Татранське через свої східно-карпатські відділення. Перший гірський притулок для туристів був закладений ще у 1878 році Чорногірським відділенням Товариства (м. Коломия) на полонині Ґаджина в Чорногорі. Власник землі Іван Попівчук погодився збудувати з власного матеріалу будинок, за що отримав винагороду. Будинок містив сіни, комору та три кімнати, дві з яких призначались для туристів. В 1881 році Станіславським відділенням були зведені ще 2 притулки – на Заросляку та на полонині Завоєля. Всього, напередодні ІІ світової війни, із 78 притулків для туристів в Польщі, 47 знаходились на теренах Східних Карпат. Створена мережа притулків дозволяла тисячам туристів пізнавати ці дикі та безлюдні гори. Наприкінці 1933 року на схід від Вишківського перевалу налічувалось близько 34 об’єктів для ночівлі (притулків та туристичних прихистків), а на кінець 1938 року відділи ПТТ уже володіли 42 притулками, прихист