Гуцульський Казбек 2017, або Грузія очима косівчан

Після поїздки 2014 року в Грузію, я безмежно закохався в цю країну і пообіцяв собі

обов’язково повернутися. І от, в 2015-му році, ми з косівськими друзями почали планувати 

мандрівку, обов’язковою частиною якої повинно було стати сходження на одну з 

найцікавіших вершин Кавказу – гору Казбек. В 2016 році нам не вдалося поїхати, тому 

2017-й став часом Ч. 

Вже в кінці березня у нас були авіаквитки, ми почали спортивну підготовку, яка включала

біг та нічні походи в гори, одним словом підготовка йшла повним ходом.

За тиждень до від’їзду ми замовили сублімовану їжу, яку ми використовували у 

високогірній частині нашої мандрівки для того, щоб полегшити рюкзаки, які і без того 

були важкими. Отже, шоу почалося, щоденник відкривається і ви починаєте мандрівку 

разом з нами.

04.07 Вт

Автобус-потяг-шлях

Знову дорога, знову поклик гір, знову на мене чекає Кавказ. Цього разу потрібно було 
впакувати якомога легший рюкзак, адже в нашому тарифі на літак ліміт 23 кг 
плюс 7 кг ручний багаж, тому збори тривали кілька днів. Все зайве викидалося, 
рюкзак ставав все легшим, доки ваги 
не показали 22,3 кг. Згадую про лоукост Wizzair, де багаж міг досягати 32 кг, і квитки 
були втричі дешевшими…

В 13:00 виїхали з Косова до Коломиї, де о 16:30 сіли на потяг до Києва. Під стук
коліс потяга ми поволі позасинали…

05.07Ср

Бориспіль-небо-Тбілісі

Зранку приїхали в Київ, сіли на маршрутне таксі, яке довезло нас до аеропорту Бориспіль,
на батьківщину моєї бабусі, між іншим. Вартість таксі, як і автобуса – 85 грн. До речі, 
вартість аналогічної покатушки в автобусі у Тбілісі – 50 тетрі (5,5, грн). Всі наші спроби 
знайти дешевший транспорт в Києві, на жаль, завершилися провалом.

В аеропорту почалися довгі очікування на реєстрацію рейсу. Ми хвилювалися, що
наші рюкзаки не пройдуть по габаритах, і доведеться доплачувати, але все пройшло
добре. О 12:00 ми піднялися в небо і вже через 2,5 год були в Тбілісі.

В аеропорту ми поміняли валюту і сіли на 37й автобус, який довіз нас до центру.
Звідтіля ми вже пішки добралися до костелу, розташувалися там, привели себе в порядок. 
Там наш друг Отя почастував нас вином, від якого настрій значно покращився) 
Посидівши трішки в хостелі, ми вирушили в центр, де продовжили наше знайомство 
з вечірнім Тбілісі…

06.07 Чт

Тбілісі-Степанцмінда-цмінда

Прокинулися і одразу ж почали збирати рюкзаки. Потім поїхали на ринок, де 
докупили продуктів, потім пішли в магазин Geoland, купили 2 газові балони по 
450 грн (вартість балону в магазині 30 ларі), запакувалися і поїхали на 
станцію метро Дідубі, звідкіля їздять маршрутки на 

Степанцмінду. Одразу ж знайшли водія, який погодився нас відвезти за 25 ларі 
з людини (як згодом виявиться, можна доїхати за 10 ларі з людини). Загалом, 
людина, яка приїжджає в Грузію, повинна виробити в собі певний імунітет 
до таксистів, якщо є бажання зекономити 

на добиранні. Дорогою нас супроводжували дощ і туман, а тому ми так і не змогли 
вповні насолодитися величчю краєвидів Військово-грузинської дороги. Краєвиди 
ми залишили на потім.

По приїзді ми найняли джип, який за 60 ларі вивіз нас до Цмінда Самеба Гергетіс,
біля якої ми і розклали намет. Туман, нічого не видно. Навколо купа туристів, які постійно 
прибувають до Цмінди. Біля намету бігають велетенські собаки, які вдень здавалися 
досить миролюбними, а вночі навіть намагалися атакувати наш намет.

07.07. Пт

Дощ-пастухи-зустріч

Сьогодні була кепська погода. Цілий день просиділи в наметі. Дощ вмикався і вимикався,
немов хтось нагорі натискав на химерні клавіші. В перервах поміж дощами сходили на 
Божу службу в Цмінда Самеба. Зустріли місцевих пастухів, Аня з ними навіть 
розговорилася. Тяжке в них життя…

Після цього сталася просто таки містична ситуація: сидимо ми біля намету, сушимо
промоклі речі, і тут до нас підходить Марічка з Косова зі своєю білоруською подругою. 
Дійсно, де ж ще можуть зустрітися косівські люди, як не під Казбеком))) Далі були 
привітання, чаювання і пісні до ночі.

Завтра вдосвіта підйом і вверх – до метео. Нас чекає 1500 м набору по вертикалі з
важкезними рюкзаками.

08.07. Сб

Цмінда-Арша-метео

Надзвичайно тяжкий перехід з велетенськими рюкзаками. Це було жаливо… Увесь час,
аж до льодовика Гергеті, ми йшли в тумані. Хмари інколи розступалися, але ненадовго. 
Добре, що хоча б не було дощу. На морені в мене страшенно розболілася голова, але 
на льодовику полегшало. Тут таки ж ми втратили 

орієнтир і на деякий час, здавалося, навіть заблудилися. Проте все ж знайшли стежку.
Не зв’язуючись, ми досить швидко проскочили льодовик. Останні пекельні 150 м вгору 
і ми на метео. На шаленому вітрі розклали намет, зареєструвалися в рятувальників, 
заплатили 10 ларі за ніч (за намет. Якщо є бажання 

ночувати в метео, ціна 35 ларі з людини за ніч) і о 8й вечора полягали спати. Холодно…

09.07 Нд

Прогулянка-акліматизація-передчуття

Прокинулися о 8й ранку від неймовірної спеки - надворі була трохи вітряна, проте 
чудова сонячна погода. Поснідали на метео (за 10 ларі, які сплачуєш за намет, отримуєш 
чудовий бонус у вигляді можливості їсти на кухні в метео), позбиралися і пішли на 
акліматизаційне сходження. Дійшли до 4140 м - попили чайку і спустилися в 
ABC - разом підйом і спуск зайняли 3 години - хороша прогулянка.

На метео ми знову зустрілися з Марічкою, яка прийшла сюди прогулятися з Вольгою.
Чотко, коли десь далеко зустрічаєш знайомих!

Пообідали, помилися і полягали спати, адже о 12й ночі підйом і спроба штурму вершини.
Якими ж ми будемо в цей час наступного дня?..

10.07 Пн

Страждання-вершина-насолода

Вчора полягали рано, але то нічого не дало - ніхто так і не заснув. В 00:20 підйом,
перекус і збори. О 02:00 виходимо на штурм Казбека. Не так вже й багато людей 
стартувало разом з нами - ми сподівалися, що набагато більше піде, адже попередні 
дні була негода, а сьогодні - погодне вікно. Йдемо першу годину, другу, доходимо 
до місця перед плато, де потрібно зв'язуватися і ставати

на кішки, і тут виникає супер серйозна проблема: ми не підігнали Аніні кішки до її 
черевиків. А вони підганяються виключно викруткою, або чимось схожим… А в нас нема 
навіть ножа… Стоїмо під Хмаурою, шалений вітер розносить червону пилюку повсюди, 
заповнює нею наші очі, рот, пальці мерзнуть, а ми  намагаємося розкрутити болти на 
кішках. Це велетенський протуп… Програлися ми з цим близько години по відчуттях, 
нас вже почали одна за одною обганяти групи, навіть зароджувалася думка, щоб 
спуститися вниз, але грузинський гід, який проходив повз, позичив нам свій "ножь" 
і ми все виправили. 
Що ж, світ не без добрих людей, хоча таких помилок варто уникати. В горах кожна

дрібниця може поставити під сумнів все сходження…

Дорога до Мкінварі була надзвичайно тривалою і виснажливою. Проходимо перше плато,
друге, довгий траверс гори. З висотою сил стає все менше, кожні 10 кроків відпочинок. 
Тааааа, в 2014-му сходження здавалося легшим. Болить голова. Але ми крок за кроком 
наближаємося до вершини, погода чудова, а тому відступати не можна. І ось вже перед 
нами стрімкий вершинний гребінь, вкритий фірном і льодом. Лиш би кішки не підвели. 
І вони не підводять! О 9:20 ми на вершині! Ми таки змогли себе здолати, і СЕБЕ 
підкорити, а вершина дала нам можливість зійти. На горі 

страшенний вітер, тож ми там не затримуємося - робимо фото "для протоколу" і
вниз - сходження рахується вдалим після вдалого спуску. Сонце, хороша видимість, 
вітер вщухає, але на спуску втома жахлива. Якщо є вислів "тваринна лють", то я 
відчував "тваринну втому" - єдине бажання - напитися води і лягти спати 
(вода в нас закінчилася перед вершиною, коли Андрій 

впустив корочок і він полетів десь в напрямку Росії).

Близько 13:00 доходимо до метео, миємося і СПАТИ!!!

Годинка відпочинку і я підрихтований - пообідали, походили і знову залізли в спальники.
Дякую тобі, Мкінварі, ти цього разу був гостинний. Дякую, Господи, за допомогу. 
Завтра ми спускаємося в Степанцмінду, заночуємо там і відправляємося в подальші 
мандри Грузією.

Гірську мандрівку цією країною ми практично завершили…

11.07 Вт

Вниз-Міцубісі-вода

Півночі я ходив і знімав нічні пейзажі біля метео. Хоч і не виспався, але воно було того
варте. Зранку ми зібралися і біля 10:30 почали спуск в Степанцмінду. Можливо це і 
добре, адже почав проявлятися "наметний синдром". Йшли разом з групою 
Анатолія Скряги, а дорогою він 
запропонував нам разом з ними вписатися в хостел, ми погодилися (Нана хостел, 25 
ларі з людини. Хоча в Степанцмінді є варіанти як дешевші, так і дорожчі). Від Цмінда 
Самеба нас всіх забрав джип, в який ми з труднощами, проте залізли - 7 чоловік з 
великими рюкзаками (з нас взяли по 10 ларі). Тож все було чотко.

Яким же було розчарування, коли ми дізналися, що в селі відключили воду, і невідомо,
коли включать! Останні 2 дні я тільки і думав про душ і помитися… 
Розчаровані ми пішли в Степанцмінду пити пиво і перекусити.  
Ввечері в магазині нас ще й надурили, продавши 
5 персиків за 5 ларі, при тому що кілограм персиків коштує в середньому 1-2 ларі. 
Так що грузини теж різні бувають, зважте на це.

Ввечері на терасі з "колегами по сходженню" пили вино, обговорювали майбутні
плани - відпочиваємо.

P.S. О 22:00 включили воду, тому спати ми полягали вже чистими)

12.07 Ср

Степанцмінда-Тбілісі-хостел

Спав я кепсько, прокинувся вдосвіта і вже не міг заснути. Андрій з Анею встали пізніше, 
ми помилися і почали збиратися. Вгорі були хмари, так що Казбек з тераси ми так і 
не побачили. Близько 10ї покинули Nana hostel, прогулялися по центру, сіли в маршрутку 
і об 11й поїхали в Тбілісі. Вартість маршрутки, до речі, 10 ларі, так що на 
трансферах в Грузії можна суттєво 

зекономити, якщо виробити імунітет до таксистів. О 14:00 приїхали в Тбілісі, сіли на 
метро і поїхали в Hostel 34 (20 ларі). Ввечері походили по Тбілісі і поїли 
смаколиків. Матраснічаєм).

13.07 Чт

Тбілісі-Мцхета-Светіцховелі

Сьогодні їздили в Мцхету - давню столицю Грузії, яка оповита легендами, храмами і
сотнями паломників. Приїхали на якесь свято і в Светіцховельському кафедральному 
соборі (головному храмі Грузії) службу правив патріарх Грузинської православної 
церкви Ілля ІІ. Людей було море! Потім, як годиться, ми загубилися і, як годиться, 
знайшлися)

До речі про море - взяли квитки на Батумі (50 ларі в дві сторони) і зранку
вирушаємо - відігрітися і відкупатися)

14.07 Пт

Батумі-море-намет

Зранку зібралися і 802-м потягом о 8й ранку поїхали. Потяги в Грузії це звичайно щось з 

чимось – порівняно з укрзалізничними, почуваєшся в них як в далекому майбутньому. 

Їхали у вагоні, в якому вчителі везли дітей на море - було жахливо гамірно. Хто їздив
у вагоні з групою в 30 дітей, зрозуміє. Приїхали і одразу ж пішли в інфоцентр – дізнатися, 
де в Батумі можна ставити намет. Виявилося ніде, проте цілком таємно, нам вказали на 
мапі місця, де "віделі етих с палаткамі". Ми пішли до готелю «Хілтон», там побачили 
кілька наметів. 

Виявилося, що це місце, де на літо приїжджають продавці різних сувенірів, і сюди 
не приходять копи, щоб проганяти. Повезло. Розмістилися, сходили на базарчик, 
неподалік якого я мешкав в 2014-му, скупилися і пішли на

пляж - купатися, засмагати, а ввечері прогулялися нічним Батумі. Вночі тут просто
надзвичайно…

15.07 Сб

Пляж-засмага-сієста

Сьогодні була неймовірна спека. Я згорів так, що боляче носити шорти і футболку.
Півдня ми пролежали на пляжі. Потім сієста в затінку алеї. Ввечері знову прогулювалися 
містом і попри те, що я не люблю море, варто визнати, що нічний Батумі вражає…

16.07 Нд

Батумі-вокзал-вогні

Сьогодні в нас по плану від'їзд у Тбілісі. Нарешті ми втечемо від цієї шаленої спеки!
Зранку, поки не було ядерного сонця, скупався і потім цілий день лежав у тіні 
під деревами. 
Вчорашні опіки шалено дають про себе знати (ще 3 тижні після цього в мене 
злазила шкіра). Близько 18:00 ми зібрали 
намет і вирушили в центр. Там закупили вина (до речі, в магазині працює біженець з 
Донецька, а загалом в місті багато наших співвітчизників), сіли на 10-ту маршрутку і 
поїхали на вокзал. Потяг наш о 00:35, тому змогли в повній мірі насолодитися 
панорамою Батумі, заходом сонця в море, 
закінченням дня і початком нового життя - нічного. Місто про це нам 
сигналізувало запаленням тисяч вогнів.

17.07 Пн

Тбілісі-прогулянка-шашлик

Їхати і спати сидячи - це просто жахливо (це я ще не мав досвіду 36-ти годин подорожі 

на машині))), яким би комфортабельним не був транспорт! Все ж о 6:40 ми прибули в Тбілісі. 
Забігли в фастфуд на Площі Свободи, перекусили і відправилися в наш, вже майже рідний, 
Guesthouse 34ю Там ми помилися, перевдягнулися, перепочили і я приліг поспати. Спека в 
Тбілісі, хоч не так, як в Батумі, але відчутна. Ввечері прогулялися нічним містом, 
поїли шашлик, послухали грузинської музики. Завтра збори і в аеропорт.

18.07 Вт

Пробіжка-збори-аеропорт

День розпочався з пробіжки по Тбілісі-5 км щастя і заряду на цілий день. Потім спакували 

рюкзаки, сходили з Андрієм в місто, купив вино.

Близько 3-ї загальні збори закінчилися, все було запаковано в рюкзаки, впресовано - надія на
Бога, що там менше 23 кг) Зібравшись ми залишили рюкзаки в хостелі і пішли гуляти, о 
21-й повернулися, попрощалися, посиділи трохи в фастфуді і в 00:00 37-ою маршруткою 
прибули в аеропорт (ця маршрутка, до речі, ходить цілодобово, щопівгодини, так що 
потреби в таксі немає). В аеропорту ми розмістилися на галявині з штучною 
травою - дуже гарне місце, де можна лягти, поспати, очікуючи свого рейсу. Що ми й зробили.

19.07 Ср

Тбілісі-Київ-потяг

На диво легко пройшли контроль на рейс (в Андрія рюкзак заважив 22,9 кг при 23
допустимих - диво здійснилося) і о 6:15 вже були в повітрі. Там, стомлені, позасинали і 
прокинулися вже на підльоті до Києва. Декілька слів про аеропорт - після Тбілісі, 
де ми нарахували з півтора десятка різних авіакомпаній, дуже сумно 
було споглядати на літаки з однаковим надписом «МАУ» повсюди. 

І це при тому, що аеропорт Бориспіль значно більший і мажорніший за Тбіліський.
Як це все подолати - в мене нема рецепту. Один сум(

В Києві ми поздавали речі в камеру схову і вирушили на прогулянку, зустрілися з
Наталкою, сестрою Андрія, з моїми знайомими, з якими вже через тиждень ми 
вирушимо в Альпи, і незчулися, як час почав притискати. Проте ми таки встигли на 
наш потяг, який о 18:50 рушив у бік 

Івано-Франківська. Наближення дому відчувається сильніше з кожним кілометром…

20.07 Пт

Потяг-автобус-Косів

Прокинулися, коли потяг був неподалік Івано-Франківська. На вокзалі нас зустрів
Андрій, зробив урочисте фото з прапором КД біля потяга, потім ми купили квитки на 
автобус до Косова о 6:15 виїхали і близько 9ї ранку були вдома. Цікава річ пам'ять: 
після повернення мандрівка все віддаляється, ніби це все було десь в іншому 
житті. Проте яскраві моменти подорожі 

назавжди залишаються з нами, наповнюючи життя новими сенсами та приємними 

спогадами. Подорож закінчується лише для того, щоб відчинити двері до нових доріг,
нових відкриттів, нових вражень…

Витрати

Авіаквитки: 5436

Сублімати: 620

Автобус: 30 + 70

Потяг: 130 + 130

Витрати в Грузії: 4625

Всього: 11041 грн