В день туризму про туризм. Фестивальний.

Фестивалі (в розумінні open air) резонно проводити там, де є розвинута інфраструктура: у великих містах, (або ж в населених пунктах із дефініцією «місто-курорт») - і зовсім нерезонно, збитково і шкідливо проводити на периферії, де цієї інфраструктури немає або ж вона у зародковому стані.
На периферіях доцільно проводити дні села, де 99 відсотків відвідувачів всі свої - але це не туризм.
Туризм – коли з однієї території на іншу відбувається переміщення людей з коштами, що зумовлюють подальший розвиток (цієї території).

Open-air, розрахований на мешканців наметових містечок – це погана історія, таяк цільова така аудиторія переважно є бідною/жадібною. Завдання йти не за рахунок збільшення кількості туристів, а їхньої якості, краще менше але дорожче, якщо мова про туризм на територіях, які, порівняно з урбанпростором, можуть презентуватися туристу хіба як «еко», а ця ека є вразливою до кількості. Перевищиш певну межу – отримаєш «негативний гудвіл», клієнту неохота пробиратися поміж сміття на desperate lands (спустошених землях).

А щоб поселити хоч би 1000 осіб під фестиваль, треба, щоб була розбудована відповідна інфраструктура на кількість 1000 + осіб. І не койко-місць – люди в нас вибагливі, це мають бути якісні речі. От на якого бена в якомусь Буданові готель на 1000 осіб? Я можу раз в рік зробити фестиваль, який збере там, чи в іншій точці Тернопілля, 1000 осіб (все одно буду в збитку).
Якщо припустити, що місцевий дім божевільних буде переобладнаний в готель 1000 осіб,
для цього треба сума з сімома нулями - для чого всі ці двіженія? Щоб раз в рік туди прибули туристи? Чим його наповнювати решту 360 дні в році? Краще продовжувати там вирощувати божевільних.

Організатор фестивалю ризикує – може бути погана погода, фестивалями (в уяві відвідувачів) будуть бігати зондер-команди, бо оголошена восьма хвиля мобілізації, бо просто не вгадав із лайн-апом. Про який розвиток території від фестивалю може бути мова? Ризикую я – отже і все, чим я зможу перекрити можливі фінансові вльоти, буду залишати за собою, бо якщо піду в мінус, мені допоможуть тільки друзі, а не мешканці (уявного) Буданова.

Їм, цим мешканцям, від всього того двіжа буде тільки головняк – відбувається колосальне перенавантаження інфраструктурної системи, яка від того ламається. Все одно вони не зможуть зробити кінну екскурсію на 300 бажаючих, якщо коней є всього 3, і згідно закону чи то Ломоносова чи то Мєндєлєєва, просто так нізвідки не з’являться. Заради одних вихідних в тиждень створення/збільшення потужностей - недоцільно.

Натомість, я чи інша людина з мінімальними організаторськими здібностями може привезти в той же уявний Буданів спринтер на 18 місць кожного тижня – ви собі не уявляєте, якими цікавими є буданівські околиці чи зрештою, які небудь-інші околиці. Ту ж саму тисячу осіб розмазати по календарному році протягом року – це дає «сталий розвиток», якісніший продукт, бо немає конвеєру/перенавантаження. Якщо на Дністер масовому туристу цікаво їхати липень-серпень (сезон два місяці), то в Буданів масовому туристу їхати взагалі нецікаво, а немасовому можна придумати attractions протягом цілого року (рівномірно навантажити готель, кабак, людей і коней).
У випадку фестивалю на периферії вам треба вкласти на 1000 осіб хоч би 1000000 гривень,
щоб ця тисяча доїхала – інакше при всьому пафосі доїде 300-500 квитків, не буду тицяти пальцями, я не злорадний. Резонніше за ті ж кошти влаштувати відносно невеликий продукт, який працюватиме протягом року, якщо вже так охота влізати саме в туризм.

Важливим є також те, що «вільні кошти» в туристичному бізнесі – це нонсенс. Завдання є відбити вкладені кошти в розумні терміни і знов вкласти їх в розширення або перетворити на капітал.
А за чим люди їдуть на периферію – або за історико-архітектурною, або ж за природною привабливістю. А і те, і те є вразливим до кількості. Установам, які займаються об’єктами ПЗФ чи культурної спадщини, від того всього двіжняка дістанеться максимум 20 грн. з голови, але суцільна критика, що вони нічого не роблять, бо довкола все обшарпане або засмічене. А за які гроші здійснювати охорону і догляд території?

««Експерт»» скаже: «У цілому світі «об’єкти» дотаційні, вони повинні бути субсидовані державою чи приватним бізнесом». Ви вірити в байки, що держава щось комусь винна чи бізнес буде примусово чи «під дією штрафів» щось віддавати? Тим часом (колись) приваблива територія буде деградувати, а «кошти» на її догляд постійно будуть в дефіциті, хіба побиратися. І якщо у випадку «розмащеного по календарю навантаження» туристичний трафік ніщо порівняно із святкуванням Ночі всіх святих випускників, то одне фестивальне кодло на кількатищ осіб співставне по збитках смерчу.

Але якщо не буде «мега-події», не буде пафосу, не буде можливості освоєння коштів, зрештою, не буде відчуття, що орг вліз у велику історію через таку авантюру – не буде «розвитку туризму».
«Розвиток туризму» - саме по собі авантюра, яка останніми роками подається ледь не як пріоритетна панацея, адекватна для будь-якій території. Стратегічна ініціатива у внутрішнього туризму попри «розвиток» давно втрачена, наші люди їдуть побачити Європу, натомість експорт-заміщенням китайцями/африканцями/білорусами не відбувається, бо для цього вартість інфраструктури перевищить всі можливі терміни її окупності. А пришестя «уявного європейця» - це більше та концепція, про яку я кажу, чим фестивальні шабаші з ритуальними вогнищами та казанками.

У випадку «досвіду Європи, який ми хочемо імпильнувати» - у них дуже дешеві гроші, в нас дуже дорогі гроші. Всі розповіді про блискучі перспективи «уявного Буданова» йдуть на користь стендаперів, які отримують гонорари за ці розповіді і ще можливо комусь.
Я більше всього не люблю хорошої міни при поганій грі та іншого лицемірства.
p.s. я не нинішній, через призму прожитих в туризмі 15 років щиро от душі, братухи, вдячний всім тим, які усіма силами пробували зривати проведення трьох ЧеремошФестів, перекривати дорогу, писати заборони та влаштовувати інші дрібні пакості – ви бажали, може і не усвідомлено, мені тільки добра. Але я ж був вперся, а свободу не спинити. Дякую! З днем туризму!

Андрій Мельничук спеціально для Captain Dzembronia