Капітан Дземброня - трекінг по-гуцульськи

Листівка М.Сеньковського.1925 рік. Інші доїздять залізничкою під Форещенку. Звідси вже дорога пішки на Заросляк і Говірлю. Ми з Ворохти йдемо пішки туди, бо маємо довіри до себе і наших ніг. Не жалуємо. Циганським табором сидимо над Прутом. Розуміємо аж тепер, чому американці так полюбили „саmping”, а цигана на одному місці не вдержиш. Зрозуміли ми, бо самі закоштували принади такого життя. А там уже приставали мої товариші коло чуркал, відтак пили ми солодке молоко в гаївці на Форещенці і закусували ковбасою. Дивним дивом шлунок те все зносив терпеливо. Недавнім потічком, що перейшов у вигідний плай, підходили ми здовж Прута до схоронища. Денеде вирубані дерева отвирають перед нами прегарні панорами на Марішевську, Гомул. Сонце цілує вершки ялиць, на які темрявою насідає вечір, минаємо „шомрів“. Стягають дерево на ватру. Мимохіть стає перед нами питання; чому влада ними так не опікується, як нашим пластом? Доходимо до схоронища. З містка над Прутом несеться спів якогось товариства. З

Сигнал повітряної тривоги вже давно замінив будильник. Привіт, країно, ми все ще боремося! Сьогодні тривожна валізка тимчасово виконує роль туристичного рюкзака - минуле життя на 2 дні повертається, неначе ковток свіжого повітря. Знайомі дороги, знайомі ущелини, Буковецький перевали, який все ще в ранковому тумані. Гори непорушні - їм байдуже до наших людських бід. Вони як богм, які дивляться на нас зверху. Косів, Верховина, поворот на Волову і старт по вузенькому мосту - все як було в минулому житті. Тільки цього разу таке відчуття, наче ми переходимо не річку Ільця, а Стікс чи Ахерон. І оскільки сьогодні свято - ніякий Харон нам не допоможе - доведеться все робити самому. Осінні гори надзвичайно прекрасні. Особливо коли в смарагдовому лісі виринають яскраво-жовті "свічечки". Але численні вирубки у Воловій вкотре нагадують про вічну діалектику прекрасного і потворного в нашому всесвіті. І допоки одні віддають своє життя за Україну інші займаються її руйнуванням. Стрімкий схи

Російська православна церква по-перше російська, по-друге православна і тільки по-третє християнська церква. В статті досліджено історію російського православ'я в Україні і роль цієї організації в агресії Росії проти нашої держави. Літо 2020 року. Серпень. Я знаходжуся в одному з найпрекрасніших куточків українських Карпат - в Гринявських горах. До румунського кордону подати рукою. Позаду мене гора Дуконя, попереду величні Чивчини, а на передньому плані монастир московського патріархату. Що він робить в такому глибокому бандерівському тилу? Для того, щоб розібратися в цьому питанні нам потрібно зрозуміти роль російської православної церкви в завоюваннях російської імперії і в колонізації завойованих територій. Православна церква в світі Що таке православна церква? Це всесвітня релігійна організація, яка складається з 9 патріархатів та 6 митрополій. Вселенський (Константинопольський) патріарх вважається першим серед рівних. Якщо спростити то церковна ієрархія виглядає наступним чино

Чорногора й олія!? Мало хто знає про прямий зв’язок цих слів у минулому Гуцульщини Всі держави, які панували на Гуцульщині, розглядали Карпати як своєрідний сировинний придаток. Багато в цьому плані було зроблено в Австро-Угорський період. Величезний досвід австрійців у гірськовидобувній галузі, масові лісорозробки та лісосплав пришвидшили зацікавленість і у природних ресурсах цього гірського регіону. З пошуком нових ресурсів та конкурентності промислам, які розвиваються в Австро-Угорській імперії, запропонували, що ефірна олія з гілок сосни гірської (жереп, лилич, сланкий чагарник, стелюх) набагато краща, ніж та, яку виготовляли з сосни звичайної на інших територіях держави. Так, у 1912 році в пасмі Чорногори, під горою Данциж, на державних (камаральних) землях тогочасні підприємці спорудили гірську фабрику (монофактуру) з виробництва ефірної олії, шляхом перегонки зелених бруньок та молодих пагонів сосни гірської. Її використовували як тоді, так і тепер, у фармакології, як популярний