Капітан Дземброня - трекінг по-гуцульськи

Сутінки вже накрили схил. Залишилось ще третина мотузки. Руки вже не розжимали ручку жумара, а просто механічно скользили вверх. Кінець мотузки, чергова станція, самострах… Погляд зупинився десь далеко де виднівся притулок “Солвей”, до нього було ще так далеко…Дуже холодно, позаду 16 годин підйому, я більше не можу, залиште мене тут… Ні одна вершина не вартує людського життя… Ці слова Букрєєва я часто згадувала в той день. Вершина Матернхорну була мрією і ціллю, яку я чекала вже довгий час. Це не просто піднятися на вершину, вона кликала до себе. Це навіть не бажання, це ніби в тебе немає другого вибору. О пів на першу ночі, через 20 годин підйому я зайшла в маленьку холодну хижину на висоті майже 4100 м. На вулиці дув безжальний вітер, на схили опустився туман і було дуже холодно. Погода жахливо псувалася, на наступний день передавали ще той хардкор. Але сьогодні ми живі і це вже багато… Наступного дня ми виходили хіба що набрати сніг, вітер шаленів, розганявся до 80 км/год, ну як і

Про комплектацію аварійної аптечки. Подаємо перелік найпоширеніших клінічних ситуацій, які можуть трапитися з вами у горах (усіх, звісно, не передбачиш!)і які потребують долікарської допомоги. - Гірська хвороба (біль голови) – цитрамон, спазмалгон, нурофен, диклофенак. - Гірська хвороба (набряк мозку, набряк легень) – преднізолон (в/м), або краще дексаметазон (в/м, дія його довго не триває!). - Запальні процеси (ангіна, пневмонія, бронхіт, одонтогенні абсцеси щелеп) - антибіотики широкого спектру дії: цефотаксим, або амоксицилін, дексаметазон (в/м), диклофенак/нурофен. - Ниркова, або печінкова коліка – кетанов, спазмалгон (подвійна доза, бажано ін’єкційно). - Цистит , або інфекція сечовивідних шляхів – амоксицилін, фурагін. - Ультрафіолетовий кон’юктивіт – 1% розчин тримекаїну (закапувати в кон’ютиву ока). - Холодова травма, обмороження – трентал (не передозувати, а вище 6000 м застосовувати з обережністю, бо можливе падіння артеріального тиску!) - Кишкова інфекція – левоміцети

- Рюкзак (приблизно 60 літрів) - Спальник (рекомендую температуру комфорту десь від -10 - 15), - Каремат, - Трекінгові палиці (не обов'язково), - Теплі штани, - Зимові трекінгові черевики, - Бахіли, - Термобілизна (верх-низ), - Фліс, - Зимова куртка, - Маска, або окуляри, - Балаклава, - Рукавиці (5 пальців і верхонки) - Намет, - Снігоступи (якщо напередодні був снігопад), - Набір для їжі   - горнятко, ложка, миска, ніж (будемо готувати сублімати), Місця у Львові де можна орендувати: https://www.gorgany.com/rent http://www.prokat-centr.lviv.ua/ https://www.robinzon-ua.com.ua/ukr/prokat-turistichnogo-sporjadzhennja/

Зимовий маршрут найбільш мальовничим маршрутом українських Карпат - хребтом Кострич. Звідси відкриваються неймовірні краєвиди на всі 360, а Чорногора - найвищий хребет України видна просто як на долоні. Якщо хороша погода) На Костричі розміщено декілька гуцульских колиб - будиночків, де ціле літо живуть пастухи, які випасають худобу. Ми зможемо зазирнути всередину і відчути атмосферу справжньої гуцулії. День 1. Субота. Стартуємо з Кривопільського перевалу - найвищого перевалу в Україні. Йдемо через урочище Буков'єн, а після нього заходимо в густий ліс. Набираємо висоту, місцями достатньо стрімко. Через 2-3 години ми виходимо на полонину Веснарка. Заходимо в першу колибу і п'ємо чайок. Сьогодні ми ночуємо на цій полонині з чудовим видом на Чорногору. Але, при бажанні, можемо ще трішки пройтися) Вечеряємо, лягаємо спати. День 2. Неділя. Встаємо зранку, снідаємо і рушаємо. Виходимо на найвищу вершину хребта - Костричу (1584 м). Тут шалений вітер, тож ми фоткаємося і йдемо да

Якщо ви спитаєтеся "Який найкращий оглядовий майданчик в Карпатах" я відповім однозначно - Кострич. Саме звідси відкривається фантастичний краєвид на найвищий хребет українських Карпат - Чорногору. Сам маршрут по хребту Кострич відносно нескладний, а тому доступний взимку. Протягом походу ми насолодимося неймовірними видами Карпат, заночуємо поруч з справжніми колибами і відчуємо всю могутність матінки природи, яка нас неодмінно здивує) Ланцюжок маршруту: Кривопільський перевал - ур. Буков'єн (1 ночівля) - пол.Веснарка - г. Кострича - пол.Болота - пол. Веснарка (ночівля 2) - с. Красник День 1.   Прибуття на Кривопільський перевал, вихід в урочище Буков'єн, вечеря, ночівля. День 2 .  Ранній підйом, сніданок, вихід на маршрут. Йдемо лісом, набираємо висоту. Місцями стрімко. Через 2-3 години виходимо до пол. Веснарка. Заходимо в колибу і п'ємо чайок. З Веснарки відкривається перший краєвид на Чорногору (якщо немає хмар). Далі рухаємося до найвищої вершини хре

Кожен радіє по своємо. Гори - це місце щастя (яке при невмілій поведінці може легко перетворитися на нещастя), а оскільки я вже давно захворів на горовірус, то і способи співіснування з природою і розділення радості з навколишнім світом в мене теж еволюціонували. Бачили фільми про Гімалаї? Там де альпіністи лізуть на восьмитисячник, а потім скачуть на ньому від радості. Так от, переважно то не правда. Коли ти зійшов на вершину, в тебе часто не залишається сил на стрибання. Плюс економія енергії: 80% трагічних випадків в горах трапляються на спуску, а отже треба залишати голову сухою, а розум гострим. Мої починання походів регулярно супроводжувалися розпиттям якогось алкоголю на вершині. Є такий стереотип, буцімто гори і алкоголь нерозлучні. Згодом алкоголь відійшов з мого життя і регулярними стали фотографії з прапором на вершині. Але оскільки " Лицарський хрест – відзнака для обраних – Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях" то і від прапора я поступово відмовився. А що

Фестивалі (в розумінні open air) резонно проводити там, де є розвинута інфраструктура: у великих містах, (або ж в населених пунктах із дефініцією «місто-курорт») - і зовсім нерезонно, збитково і шкідливо проводити на периферії, де цієї інфраструктури немає або ж вона у зародковому стані. На периферіях доцільно проводити дні села, де 99 відсотків відвідувачів всі свої - але це не туризм. Туризм – коли з однієї території на іншу відбувається переміщення людей з коштами, що зумовлюють подальший розвиток (цієї території). Open-air, розрахований на мешканців наметових містечок – це погана історія, таяк цільова така аудиторія переважно є бідною/жадібною. Завдання йти не за рахунок збільшення кількості туристів, а їхньої якості, краще менше але дорожче, якщо мова про туризм на територіях, які, порівняно з урбанпростором, можуть презентуватися туристу хіба як «еко», а ця ека є вразливою до кількості. Перевищиш певну межу – отримаєш «негативний гудвіл», клієнту неохота пробиратися

Грає роль те, яким місто бачать люди ззовні, які аспекти його життя діджиталізуються, а що там відбувається в т.зв. реалії – ніхто цього не вигрібає. Життя, ресурси, люди  - все кочує ближче до міст. Після епохи мисливства-збиральництва (і це не екскурс в «тисячолітні глибини», у випадку Гуцульщини ці заняття актуальні по сьогодні) люди почали розселятися «селами»  - саме звідти було зручніше обробляти землю. Чоловік купив чи зайняв ґрунт, щоб не їздити туди-сюди, там і побудувався, і свояків за собою потягнув.  У наш час економічні моделі доводять, що немає ніякого економічного зиску утримувати фермерські господарства площею менше 300 га,  а всі потуги малих господарств  - втеча від реальності, а не бізнес. У науці-генетиці є ситуація, коли переможців природного відбору визначають по консервативній ознаці – хто міцніше “тримається коріння”, той і виграв. Буває і навпаки -  природний відбір відбраковує консервативне, виживають лише форми, здат