4 Чевня, літо почалося, а це означає, що слід пакувати рюкзак і йти в гори. Але куди ж? Найцікавіше ходити туди де ще не бував, тому наша команда вирішує сходити на гору Біла Кобила, яка знаходиться біля Верховини. Орієнтуємося по
статті Тараса Пасимка.
Приїжджаємо у Верховину і рухаємося до повороту на Віпче. Після цього йдемо дорогою вгору.
Через 3 години доходимо до полонини з конями і розуміємо, що заблукали. Починаємо дзвонити друзям, ведемо складні переговори, намагаємося визначити нашу локацію. Виявилося, що до Білої кобили зовсім недалеко.
Набираємо висоту.
Перед нами чудові панорамні краєвиди на Верховину та околиці.
Блукаємо трохи на вершині, навіть не здогадуючись, що ми прийшли. В кінці-кінців GPS показує висоту 1479 м.н.р.м. - значить ми на місці.
Аня ставить намет, доводячи, що вона вміє це робити. Молодець.
Є час погуляти околицями і спіймати хороші кадри.
Вечеряємо, фоткаємо нічні краєвиди і спати.
Вдосвіта встаємо і відправляємося на кам'яні розсипи - так звану "гриву".
Холодає, починається дощ. Але це червень, тому не страшно.
Як завжди спускаємося напряму і як завжди трішки блукаємо. Тут стає в нагоді досвід і GPS. Незабаром виходимо до опор ЛЕП і на дорогу. Ще годанка і ми у Верховині.
Підсумок: пройшлися, не вмерли, не заблукали, побували в новому місці, засмагли, набралися наснаги, протестували мій намет на 3-ох і вирішили що на Грузію він не підійде, потрібно буде брати намет Андрія. Загалом все чотко. Вйо до горбів!
Коментарі
Дописати коментар