Публікації

В день туризму про туризм. Фестивальний.

Зображення
Фестивалі (в розумінні open air) резонно проводити там, де є розвинута інфраструктура: у великих містах, (або ж в населених пунктах із дефініцією «місто-курорт») - і зовсім нерезонно, збитково і шкідливо проводити на периферії, де цієї інфраструктури немає або ж вона у зародковому стані. На периферіях доцільно проводити дні села, де 99 відсотків відвідувачів всі свої - але це не туризм. Туризм – коли з однієї території на іншу відбувається переміщення людей з коштами, що зумовлюють подальший розвиток (цієї території). Open-air, розрахований на мешканців наметових містечок – це погана історія, таяк цільова така аудиторія переважно є бідною/жадібною. Завдання йти не за рахунок збільшення кількості туристів, а їхньої якості, краще менше але дорожче, якщо мова про туризм на територіях, які, порівняно з урбанпростором, можуть презентуватися туристу хіба як «еко», а ця ека є вразливою до кількості. Перевищиш певну межу – отримаєш «негативний гудвіл», клієнту неохота пробиратися

Косів - місто мрій та надій

Зображення
Грає роль те, яким місто бачать люди ззовні, які аспекти його життя діджиталізуються, а що там відбувається в т.зв. реалії – ніхто цього не вигрібає. Життя, ресурси, люди  - все кочує ближче до міст. Після епохи мисливства-збиральництва (і це не екскурс в «тисячолітні глибини», у випадку Гуцульщини ці заняття актуальні по сьогодні) люди почали розселятися «селами»  - саме звідти було зручніше обробляти землю. Чоловік купив чи зайняв ґрунт, щоб не їздити туди-сюди, там і побудувався, і свояків за собою потягнув.  У наш час економічні моделі доводять, що немає ніякого економічного зиску утримувати фермерські господарства площею менше 300 га,  а всі потуги малих господарств  - втеча від реальності, а не бізнес. У науці-генетиці є ситуація, коли переможців природного відбору визначають по консервативній ознаці – хто міцніше “тримається коріння”, той і виграв. Буває і навпаки -  природний відбір відбраковує консервативне, виживають лише форми, здат

Галицький словник альпінізму від Мар'яна Нищука

Зображення
Кілька слів про українську альпіністську термінологію. Досі ніхто не докладався до створення Малого словника українських термінів у альпінізмі. А варто. Більшість слів у чи інший спосіб (дуже часто непомітно) перебралися з російської термінології та успішно прижилися в українській похідно-побутовій лексиці. Багато термінів є суперечливими, ба навіть, смішними. Кішки  -  раки Рюкзак  -  наплічник Вірьовка  -  мотузка, линва, шнурок Територія  –  терен Палатка  –  намет, шатро Палиці  -  бучки  Льодоруб  -  джиган Закріпи  -  тримай Самостраховка  -  безпека,  асекурація   Зарубісь  -  запнися Вибери  -  підтягни Крутяк  -  стрімчак Гак  -  шворінь Відятжка  -  кутас, путо,  Гірська хвороба  -  кац ,  Бохіли  -  гамаші .

ПК: Писаний Камінь

Зображення
Писаний Камінь безсумнівно є одним з найлегендарніших місць в Карпатах. Могила короля карпів , зустріч Довбуша з мольфарем, численні легенди про походеньки опришків, дача Януковича і ще багато-багато всього. Для чого всі ці люди ходили на Писаний Камінь? Намагаючись це зрозуміти сідаємо в 6-15 в автобус Косів-Буковель до Буковецького перевалу. До перевалу також можна добратися з Верховини. На Буковецькому перевалі стартують одразу 2 маршрути: на Ігрець (попри церкву) і на Писаний Камінь (в протилежному напрямку). 7-02, виходимо з автобуса, вдягаємо бахіли і вперед. Ідемо вгору, зліва залишається цвинтар, а далі головне не провтикати поворот вправо-вверх! Зорієнтуватися можна по горі Копілаш - нам туди. На Копілаш заходити не варто - його згвалтували цивілізацією понакладавши ЛЕПів, тому від хреста ми повертаємо вправо і траверсуємо гору. Дорогою нас супроводжують неймовірні краєвиди якими рясніє цей маршрут. За Копілашем, минаючи невелику полонинку, ми виход
Зображення
Останнім часом та й не дуже останнім частина братів і сестер у фейсбуці зайнялись альпінізмом. Ходять на прекрасні високі вершини , постять чудові фото. Я також альпініст, але виключно диванний . Всі мої “сходження” у книжках і моніторі. Колись я натрапив в неті на переклад чудової статті Стівена Венейблса про експедицію 1988 року на Східній стіні Евересту. Унікальність того сходження полягала в тому , що команда тільки з чотирьох чоловік наважилась і пройшла новий технічно складний маршрут на найбільш небезпечній і віддаленій стороні найвищої гори без допомоги шерпів і кисневих балонів. Тільки один альпініст зміг піднятись на вершину. А їх спуск в Базовий табір переріс на боротьбу зі смертю . Ціна , яку взяла гора, була високою : ампутації кінчиків пальців на ногах і руках. Однак для учасників сходження стало пригодою всього життя, яку вони згадують і донині . Статтю Стівена Венейблса можна прочитати за посиланням :  https://www.risk.ru/blog/196583 Більш повна версія є в американсько